Казка про козла и барана
Був собі чоловік та жінка; мали вони козла й барана.
— Ох, жінко! — каже чоловік. — Проженемо ми цього барана і козла, а то вже вони у нас дурно хліб ïдять. А вбирайсь, козел і баран, собі з богом, шоб ви не були у мене і в дворі!
Пошили вони собі торбу, та й пішли. Ідуть та ідуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та не сміливий, а козел сміливий, та не дужий.
— Бери, баране, голову, бо ти дужий.
— Ох, бери ти, козле, бо ти сміливий.
Узяли вдвох і вкинули в торбу. Ідуть та ідуть — коли горить вогонь.
— Ходимо й ми туди! Там переночуємо, щоб нас вовки не з’ïли.
Приходять туда, аж то вовки кашу варять:
— А, здорові, молодці!
— А, драстуйте, братці, драстуйте, ще каша не кипить, мясо буде з вас.
От тут баран уже злякавсь, а козел давно уж злякавсь. Козел і одумавсь:
— А подай лишень, баране, отую вовчу голову!
От баран і приніс.
— Та не цю, а подай більшу! — каже козел. Баран знов цупить ту ж саму.
— Та подай ще більшу!
От тут уже вовки злякались; стали вони думати-гадати, як би відціля удрати.
— Славная, братці, кумпанія і каша гарна кипить, та нічим долить; піду я по́ воду.
Як пішов вовк по́ воду:
— Хай вам абищо з вашою кумпанією!
Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі видтіля удрати:
— Е, вражий син! Пішов та й сидить, нічим каши долить. Ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку!
Як побіг, так і той не вернувся. А третій сидів, сидів:
— Ось піду лишень я, так я ïх прижену!
Як побіг, так і той рад, що втік.
— Ох, нум, брате, скорійше хвататься, щоб нам оцю кашку поïсти та з куреня убраться!
От як одумавсь вовк:
— Е, щоб нам троïм та козла і барана бояться! Ось ходім ми ïх поïмо, вражих синів.
Прийшли, аж тіï добре шатались, уже з куреня убрались; як побігли, та й на дуба зібрались. Стали вовки думати-гадати, як би козла та барана нагнати. Як стали йти, і найшли ïх на дубі. Козел сміліший, ізліз на самий верх, а баран не сміливий — так нижче.
— Ох, лягай, — кажуть вовки ковтуноватому вовкові, — ти старший! Та й ворожи, чи не побачимо ïх.
Як ліг вовк до-гори і зачав ворожити. Баран сидить на гіллі та так дрижить: як упаде, та на вовка. Козел сміливий не став зівати, а як закричить:
— Подай мені ворожбита!
Вовки як схватились та насилу відтіля убрались.
| « Казак Заколко | Казка про кравця i вовка » |
Еще: Читать Украинские народные сказки
Разделы
Авторы
Абрамов Федор Абрамцева Н. К. Агазаде Алия Агапова М. В. Агафонов Николай Агния Барто Аким Яков Аксаков С. Т. Александрова Г. В. Александрова З. Н. Александрова Т. И. Артюхина Ольга Артюхова Н. М. Астрид Линдгрен Бажов П. П. Борис Житков Братья Гримм Веденский А. Виктор Полянских Виталий Бианки Владимир Даль Владимир Орлов Владимир Сутеев Волков А. М. Воронкова Л. Высотская О. Ганс Христиан Андерсен Гаршин В. М. Гауф Вильгельм Гинцбург Р. Гофман Э. Т. А. Гофф И. А. Джанни Родари Донникова Н. Драгунский В. Ю. Елена Благинина Ершов П. П. Жуковский В. А. Зощенко М. М. Иван Соколов-Микитов Иванов А. Калинина Н. Карасева В. Кардашова А. Катаев В. П. Киплинг Р. Д. Клокова М. Кононов А. Т. Копыленко А. И. Корней Чуковский Королинская В. Крачковская А. Крылов И. А. Мамин-Сибиряк Д. Н. Марина Халеева Маршак С. Я. Маяковский В. В. Милн А. А. Муур Л. Найденова Н. Некрасов Н. А. Некрасова Л. Николай Агафонов Носов Н. Н. Одоевский В.Ф. Олег Бундур Осеева В. А. Оскар Уайльд Парийская Л. Полянская И. Пришвин М. М. Пушкин А. С. Ровинская Е. Салтыков-Щедрин М. Е. Сергей Михалков Скребицкий Г. Слуцкис М. Смирнов С. В. Тарнопольская О. Толстой А. Н. Толстой Л. Н. Туве Янссон Уралов М. Успенская Е. Харрис Д. Ч. Шарль Перро Эдуард Успенский Энке Е.